Вітчизняні бюджетні класифікації

Нова бюджетна класифікація України була введена в 1998 p., побудована з використанням досвіду інших країн і прийняла до уваги рекомендації міжнародних фінансових організацій, та врахувала національну специфіку. У зв'язку з прийняттям Бюджетного кодексу України та необхідністю гармонізації вітчизняної класифікації з міжнародними стандартами статистики державних фінансів до класифікації 1998 р. були внесені зміни. Загальні принципи побудови бюджетної класифікації України встановлені і закріплені законодавством. Характерними рисами нової класифікації є більш широке число показників, що використовуються у процесі побудови і виконання бюджету, а також зміна загальної структури бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація єдина для всіх суб'єктів бюджетного процесу в Україні. Бюджетна класифікація встановлює порядок групування статей доходів і видатків бюджету у відповідності до їх економічного, функціонального, програмного та відомчого змісту. Показники доходів та видатків згруповані за однорідними ознаками, розташовані та закодовані у певному порядку [1, 72].

Українська класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів включає наступні статті:

1. Сукупні доходи, трансфери та державні цільові фонди (п.2 + п.7 + п.8)

2. Сукупні доходи (п.З + п.6)

3. Поточні доходи (п.4 + п.5)

4. Податкові надходження:

4.1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збіль­шення ринкової вартості (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств).

4.2. Податки на власність (податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів).

4.3. Платежі за використання природних ресурсів (відрахування на геологорозвідувальні роботи; плата за використання лісових ресурсів; плата за землю; плата за користування надрами; плата за спеціальне користування водними ресурсами).

4.4. Внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних товарів; акцизний збір з імпортних товарів; ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності).



4.5. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито, консульські послуги).

4.6. Інші податки (місцеві податки та збори, надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон).

5. Неподаткові надходження:

5.7. Доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження спеціальних коштів бюджетних установ; надходжен­ня від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; рентна плата; надходження коштів від приватизації державного майна).

5.2. А дміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (збори, що стягуються Державною авто­мобільною інспекцією України; плата за утримання дітей в школах-інтернатах; плата від осіб поміщених у медичні витверезники; плата за утримання вихованців спеціальних шкіл та спеціальних проф­техучилищ; плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств; державне мито).

5.3. Надходження від штрафів та фінансових санкцій (суми, що стягнуті з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки).

5.4. Інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними органами та іншими уповноваженими органами, і конфіскована валюта; надходження сум кредиторської та депонен­тської заборгованості підприємств, організацій установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, майна, передачі в оренду основних фондів Збройних Сил України та інших військових формувань, а також за виконані ними роботи та надані послуги; надходження сум у різниці за природний газ; надходження сум перевищення фактичного фонду споживання над розрахунковим; інші надходження).

6. Доходи від операцій з капіталом:

6.1. Надходження від продажу основного капіталу (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємця перейшло у власність держави, та скарбів, надходження коштів до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України).

6.2. Надходження від продажу державних запасів товарів (відшкодування витрат Державного бюджету України за відпущені і неоплачені в минулих роках матеріальні ресурси з державного матеріального резерву).

7. Трансфери:

7.1. Від органів державного управління інших рівнів (дотації, одержані з Державного бюджету України; дотації, одержані з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, міст Києва та Севастополя бюджетів; дотації одержані з районних бюджетів, крім міст районного підпорядкування; кошти, одержані за взаємними розрахунками з іншими бюджетами, кошти, одержані сільськими, селищними бюджепіами; надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів до: державного бюджету України; бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та міських бюджетів; районних бюджетів) .

7.2. Надходження з-за кордону.

8. Державні цільові фонди.

В класифікації доходів передусім виділяються податкові надходження, які являють собою обов'язкові безвідплатні, без­поворотні платежі органам державного управління, і неподаткові надходження. Податкові надходження класифікуються за характе­ром бази оподаткування або за видом діяльності, в результаті якої виникають податкові зобов'язання. Неподаткові надходження групуються за їх характером.

В Україні використовують функціональну, економічну, відомчу та програмну класифікації видатків бюджету. Класифікація за функціональними ознаками (функціональна класифікація) відображає концепцію фінансів як інструменту державної урядової політики і здійснюється у відповідності до функцій держави.

Функціональна класифікація видатків в Україні розробляється на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом ООН. Нова функціональна класифікація видатків має наступні три рівні деталізації: розділи, підрозділи та групи. Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації підрозділів та груп визначають засоби досягнення цих цілей [1,73]. Оскільки з плином часу функції держави можуть змінюватись, групування за функціональною класифікацією не є остаточним. Розробка видатків за функціо­нальною класифікацією призначена для аналітичного оцінки обсягів фінансування головних функцій держави, бюджетних узагальнень та статистичного аналізу [1,96].

Державні видатки і кредитування за вирахуванням погашення класифікуються у відповідності до економічного характеру операцій (економічна класифікація): відплатна операція чи одностороння, на які цілі орієнтовані видатки (поточні, капітальні), із зазначенням видів отриманих товарів і послуг, а також секторів і підсекторів, що отримали трансфери. Економічна класифікація деталізує використання коштів за їх предметними ознаками. Видатки бюджету зведені в єдині економічні категорії, склад яких визначається Міністерством фінансів. Роз'яснення до застосування економічної класифікації надає Державне казначейство України [1, 267].

У відомчій класифікації видатки бюджету групуються за відомчою ознакою. В класифікації перелік головних розпорядників коштів державного бюджету. Виділені усі міністерства, най­важливіші відомства, органи законодавчої, виконавчої та судової влади; дається класифікація цільових статей видатків бюджету; деталізуються напрями фінансування за цільовими статтями та прямими одержувачами коштів.

На основі відомчої класифікації Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація бюджету застосовується при формуван­ні бюджету програмно-цільовим методом. Даний метод передбачає розробку аналіз та відбір програм на стадії стратегічного планування, та дозволяє оцінити й обрахувати ефективність витрачання бюджетних коштів. Акцент переноситься з контролю за виконанням зобов'язань на досягнення конкретних результатів [1, 96].

В програмній класифікації бюджетні призначення розподі­ляються за бюджетними програмами. Бюджетні програми - це систематизований перелік заходів, об'єднаних однією метою та виконанням. Бюджетне призначення - повноваження, яке надається законодавством головному розпоряднику бюджетних коштів щодо взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів.

Українські класифікації фінансування бюджетного дефіциту ґрунтуються на міжнародних класифікаціях. Величина фінансування співпадає з величиною дефіциту державного бюджету, але має протилежний знак. Величину фінансування бюджетного дефіциту можна обчислити за формулою:

F = Z - P - V + G,

де, F - фінансування бюджетного дефіциту;

Z - запозичення закладами державного управління;

Р - погашення боргу;

V - чисте придбання вимог до інших секторів;

G - чисте зменшення залишків грошових засобів за звітний період.

Дефіцит Зведеного бюджету України фінансується за рахунок кредитів Національного банку України, облігацій державної внутрішньої позики І зовнішніх джерел фінансування.

Схема української класифікації операцій фінансування бюд­жетного дефіциту за типом кредитора має наступний вигляд:

1. Загальне фінансування (п. 2 + п. 3).

2. Внутрішнє фінансування:

2.1. Фінансування за рахунок коштів бюджетів різних рівнів і державних фондів:

позики, одержані з державних фондів;

позики, одержані з бюджетів вищих рівнів',

позики, одержані з бюджетів вищих рівнів;

2.2. Фінансування за рахунок позик Національного банку України.

2.3. Фінансування за рахунок комерційних банків.

2.4. Інше внутрішнє фінансування:

позики інших фінансових установ;

позики не фінансових державних підприємств;

позики не фінансового приватного сектору.

2.5. Коригування:

збільшення суми непогашеної позики через нагромадження сум відсотків, нарахованих за певний період;

різниця між: вартісною оцінкою зазначених вище статей і курсом нового випуску зобов 'язань

різниця між: вартісною оцінкою зазначених вище статей і ціною при погашенні зобов'язань;

безготівковий випуск або погашення боргових зобов 'язань;

переоцінка вартості в національній валюті.

3. Зовнішнє фінансування:

3.1. Позики, наданіМіжнародними організаціями економічного розвитку.

3.2. Позики надані урядами іноземних держав.

3.3. Позики надані іноземними комерційними банками.

3.4. Позики надані постачальниками.

3.5. Зміна залишків бюджетних коштів в установах банків в іноземній валюті.

3.6. Зміна обсягів депозитів і цінних паперів.

3.7. Інше зовнішнє фінансування.

Наведемо вітчизняну схему класифікації державного боргу за типом кредитора, яка співставна з аналогічною міжнародною класифікацією:

1. Загальна сума боргу.

2. Внутрішній борг:

2.1. Заборгованість перед юридичними особами.

2.2. Заборгованість перед банківськими установами:

перед Національним банком України;

за позиками, одержаними для фінансування дефіциту;

за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року;

за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету минулих років;

за іншими позиками та зобов 'язаннями;

за компенсаційними виплатами населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху;

за залишками вкладів населення, централізованих колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями за ними;

заборгованість сільськогосподарських підприємств за довгостроковими позичками, що віднесена на державний борг;

за сумами, спрямованими на індексацію обігових коштів державних підприємств та організацій;

компенсація витрат знецінення грошової частини коштів

статутних фондів банків за станом на 1 січня 1992 року; •=> заборгованість перед іншими банками.

2.3. Заборгованість перед іншими органами управління.

2.4. Внутрішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

2.5. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках. 3. Зовнішній борг:

3.1. Заборгованість за позиками, одержаними від міжнародних організацій економічного розвитку.

3.2. Заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, в тому числі під гарантії Уряду.

3.3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комер­ційними банками.

3.4. Заборгованість за позиками, наданими постачальниками.

3.5. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

3.6. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.


7625871322298344.html
7625967690899283.html

7625871322298344.html
7625967690899283.html
    PR.RU™